Всім доброго дня, цей пост не для агітації, не для розч...
Всім доброго дня, цей пост не для агітації, не для розчарування в надіях чи чомусь подібному, просто цікавинка. Поспілкувався, та подивився ефіри в Тік токі з «пособниками», людьми які активно підтримують Тодорова. Що можу сказати з почутого та з проведеної недовгої дискусії : люди які збираються виходити на майдан/мітинг проти влади, за мир і т д, нічого не несуть окрім звичайних людських емоцій, переживань про війну та розчарування у владі; кожному( багатьом) особам які знаходились на ефірах в Тік токі немає чого запропонувати та вести конструктивну дискусію з представниками влади, якщо б ця зустріч була б, в їхніх посилах звучать звичайні людські переживання з приводу війни, держави, тощо, З звичайної громадянської позиції це добре, що люди прокидаються і мають наміри щось змінити та іти за людьми які щось змінять АЛЕ, немає людей за якими б вони прямували, їм не потрібен лідер та особа яка б очолювала їхні думки, що мені було сказано прямим текстом, як би грубо зараз я не сказав але вони створюють не революційний клас, не силу яка хоче щось змінити, не несуть конкретного вирішення питань та пропозицій, вони створюють «стадо» людей яких дістало беззаконня влади, чому використав слово стадо, по причині написаній вище: відсутність лідера/ів, людей «розумних» які мають план, послідовність в своїх діях, чітку, ярко виражену ідею. Всі їхні слова це звичайний біль душі за державу та людей, біль який відчуває майже кожен, але без наставника чи діяча політики не буде увінчаний на успіх по причині відсутності того ж політичного плану та чіткості дій в їхніх протестах, все це біль українця і по великому рахунку якщо мати діалог з владою буде лише водою. Коротко про мої висновки і теперішню остаточну позицію. Є. В. В своїх ефірах на питання, що робити українцям з цим всим і як закінчити він порадив лише одне - постараться выжить. Плани глобалістів як би ми не хотіли ми не змінимо, це ми можемо бачити на прикладі Югославії, на прикладу Каддафі та кучі інших прикладів в різних куточках світу. Я не вважаю, що потрібно опустить руки як хтось може підмітити, ні, моя позиція постараться вижить в цій країні, в цьому суспільстві і чекати достойних лідерів, які за своєю спиною будуть мати чіткий план змін в державі, якщо таких осіб не буде, моя задача вижить, будувати родину, працювать, старатись в темряві знаходити сонця проміння ( молиться, верить, надеяться, терпеть, прощать и любить)